На початку грудня Фастів облетіла жахлива звістка про те, що якимись нелюдами потрощено пам’ятник жертвам голодомору на Завокзаллі. Кому ці нещасні, замучені колись жертви голодного геноциду, знову стали на заваді – невідомо. Нормальна людина цього зробити, точно, не могла, зважаючи на величезну кількість безвинно загиблих від голоду мешканців нашої Фастівщини у 1921-1922, у 1932-1933 і 1946-1947 роках. На нашій Фастівщині немає жодного (!) населеного пункту, де від голодоморів не загинуло мінімум з кілька десятків людей. То хто ж це міг зробити? Це могли зробити тільки «відприски-нащадки» тих НКВДистів, компартпрацівників, уповноважених і членів «буксирних бригад», що у вищезгадані роки перевертали уверх дном хати наших дідів у пошуках останніх крихт хліба і картоплин та без жодного докору совісті прирікали їх на голодну смерть задля лакейського виконання сталінських рознарядок. Коли останні «діячі» не понесли у 1991 році жодної відповідальності за свої колишні антилюдські злочини, то нічого дивного немає у нинішній поведінці їх відморожених нащадків.
Але цьому повинен бути протиставлений рішучий людський опір і здійснені належні кроки, аби ми не мали гіркого повторення у майбутньому. Найприкріше, що це сталося тільки нещодавно після того, як ми у всіх мікрорайонах міста і селах району відзначали День пам’яті жертв голодомору. Певно, що саме це якимсь місцевим вірним «сталінцям» не сподобалося і вони перевіряли реакцію нашої свідомості, реакцію фастівчан на зухвалі антиукраїнські виходки напередодні майбутніх виборів. Зрозуміло, що нинішня влада, міліція і прокуратура їх не дуже буде шукати, але їх повинні знайти ми і покарати «своїм судом». Люди, що щось знають про це, повинні допомогти знайти бузувірів, або підказати де їх шукати.
Натомість, очевидно, що формально і не тієї якості та змісту у нас часто проводяться заходи вшанування пам’яті жертв голодомору, якщо у нас продовжують ще жити вищезгадані нелюди. Ми повинні зовсім «не заради галочки» пам’ятати про жертв голодоморів, а належно виховувати нашу молодь, аби серед неї не виростали нові «уповноважені» і члени «буксирних бригад». Цього вимагає пам’ять тисяч безвинно загиблих наших земляків.
Редакція
